Вендичани мої Вендичани

Вендичани мої, Вендичани
Кришталева над Вами блакить
Соловїними днями й ночами
Десь дитинство моє тут дзвенить
Звідсіля свої першії кроки
починав я в велике життя,
а мені вже 25 років
і дитинству нема вороття,,,
Вендичани мої,Вендичани
Кришталева прозора блакить
Та ж труба над заводом,
Ті ж чани, ті ж гудки,що всіх звикли будить,
Не змінились в “цвірках” і ялинки,
Як раніше, мов сторожі стоять
Два дзеркальні ставки у долині
Все як було,та все ж не впізнать,,,
Не впізнати село моє рідне-
нові вулиці,нові хати,
Ген-ген, на околиці, видно
скрізь колгоспні нові сади
Я радію,радіють сільчани
З кожним днем все прекрасніше жить.
Вендичани мої,Вендичани
Кришталева над Вами блакить.
Написано в 1960 -х роках жителем Вендичан, вірш був надрукований в районній газеті, але хто создатель мені не відомо, може хто знає?
Цей вірш написав Винницький поет Борис Шлапак (зі слів моеі матері Валентини Федотівни Стецькоі (Гаврилюк)